Лірична пісня про кохання

Я шукаю тебе не в огнях міст, Не в шумі вікен, де сніг розчиняється в літ. Ти — тихий шепіт у старій книжці, Що вкрали з бібліотеки мій дід, І не повернув — але залишив… пахощі тепла, що вже не змінити.

Ти — м’який відлунок у далій залі, де ще не гаснуть сльози, що впали. Я знаю: ти не з цього світу, Принесений з мрій, що вже не спіють, Та десь у підвалі минулого, Ти чекаєш — старе фото в рамці, Із тінню сміху, що я згадав тільки тепер.

Приспів: О, кохання, ти — мій настільний світ, Не у вікнах, а в кутку під покривалом. Ти — не швидкий поп, не пісня в чистому ефірі, Ти — тихий гімн, що шепоче в пилу, Коли ніхто не чує, Коли вже всі пішли… А я тут, з відкритою дверцятком, І чекаю — тільки тебе.

Я шукаю тебе не в музичних стрічках, Не в ритмі стоп, що підкорюють дні. Ти — шум дождя на склі, що теж не казав, Що полюбить — просто мовчав… І тепер, коли хмари втечуть, Я знайшов тобі місце — не у серці — а в кружечку чайних листків, що на дні у чашці — всі ще в теплі.

Приспів: О, кохання, ти — мій настільний світ, Не у вікнах, а в кутку під покривалом. Ти — не швидкий поп, не пісня в чистому ефірі, Ти — тихий гімн, що шепоче в пилу, Коли ніхто не чує, Коли вже всі пішли… А я тут, з відкритою дверцятком, І чекаю — тільки тебе.